нарубувати
НАРУ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., НАРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Зрубувати яку-небудь кількість чогось.
Нарубала [лисичка] дерева, зробила саночки, запрягла бичка, сіла та й їде (Укр.. казки, 1951, 28);
Хворосту вмить нарубавши, де берег стрімкий височіє, Ми юнака поховали (Гомер, Одіссея, перекл. Б. Тена, 1963, 211);
// Рубаючи, заготовляти певну кількість чого-небудь.
Цілими днями сидів [Павло] на печі, іноді виходив з хати, щоб принести води або нарубати дров (Тют., Вир, 1964, 371).
◊ Наруба́ти дров див. дро́ва.
2. гірн. Відколюючи від пласта, видобувати яку-небудь кількість корисних копалин.
Вони вертали після зміни, нарубавши ешелон вугілля (Ю. Янов., Мир, 1956, 268);
Не злічити, як багато нарубав вугілля тато (Уп., Вірші.., 1957, 174).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нарубувати — нару́бувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- нарубувати — див. рубати Словник синонімів Вусика
- нарубувати — -ую, -уєш, недок., нарубати, -аю, -аєш, док., перех. 1》 Зрубувати яку-небудь кількість чогось. || Рубаючи, заготовляти певну кількість чого-небудь. 2》 гірн. Відколюючи від пласта, видобувати яку-небудь кількість корисних копалин. Великий тлумачний словник сучасної мови
- нарубувати — НАРУ́БУВАТИ, ую, уєш і діал. НАРУ́БЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАРУБА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. чого. Зрубувати яку-небудь кількість чогось. Словник української мови у 20 томах