наріст
НА́РІСТ, на́росту, ч.
1. Хвороблива пухлина, ненормальне потовщення якої-небудь частини організму людини, тварини, рослини.
Батько витирає об ковальський фартух порепані, в крем’янистих наростах мозолів руки (Руд., Остання шабля, 1959,17);
Загуділи дуплаві липи. Їхня потріскана, з наростами кора схожа на старі соти (Стельмах, І, 1962, 259);
Наприкінці літа на листках дуба з’являються кулясті нарости (Лікар. рослини, 1958, 100);
*Образно. Монополістична буржуазія є непотрібним наростом на суспільному організмі, зайвою для процесу виробництва (Програма КПРС, 1961. 26);
*У порівн. Хочеться скоріше завершить Все розпочате, що болить, як наріст, В чуткій душі (Воронько, Мирний неспокій, 1960, 90).
2. Те, що наросло, нашарувалося, утворилося на поверхні чого-небудь.
Вони обоє минають розкішну чашу басейну, посеред якої на снігу замерзає окільцьована чавунна змія. Влітку з її пащі високо підіймається водограй, а тепер її забили нарости криги (Стельмах, І, 1962. 296);
Розглядаючи поверхню металевих електродів.., можна виявити, що на аноді утворюється заглибина, а на катоді — наріст (Курс фізики, III, 1956, 133).
Словник української мови (СУМ-11)