наріст
НА́РІСТ, на́росту, ч.
1. Хвороблива пухлина, ненормальне потовщення якої-небудь частини організму людини, тварини, рослини.
Батько витирає об ковальський фартух порепані, в крем'янистих наростах мозолів руки (М. Руденко);
Загуділи дуплаві липи. Їхня потріскана, з наростами кора схожа на старі соти (М. Стельмах);
Шию та спину ящера вкривали великі кістяні нарости (з наук.-попул. літ.);
* Образно. Правопорушники – паразитний наріст на тілі будь-якого суспільства (із журн.);
* У порівн. Хочеться скоріше завершить Все розпочате, що болить, як наріст, В чуткій душі (П. Воронько).
2. Те, що наросло, нашарувалося, утворилося на поверхні чого-небудь.
Вони обоє минають розкішну чашу басейну, посеред якої на снігу замерзає окільцьована чавунна змія. Влітку з її пащі високо підіймається водограй, а тепер її забили нарости криги (М. Стельмах);
У процесі різання деформації зазнає не тільки зрузуваний шар металу, а й поверхневий шар обробленої поверхні. Ця деформація спричинюється явищем наросту (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)