насипом
НА́СИПОМ, присл. У насипаному вигляді, без тари.
І показав [бурсак] чорний та темний тютюн, та ще й потертий, бо насипом його в кишені носив (Свидн., Люборацькі, 1955, 160);
Слідом за козаками рипіла гарба, на якій стояла куфа горілки, лежали насипом бублики (Панч, Гомон. Україна, 1954, 97).
Словник української мови (СУМ-11)