Словник української мови в 11 томах

наскочити

НАСКО́ЧИТИ див. наска́кувати².

Словник української мови (СУМ-11)

Значення в інших словниках

  1. наскочити — наско́чити дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
  2. наскочити — [наскочиетие] -чу, -чиеш; нак. -оч, -очтеи  Орфоепічний словник української мови
  3. наскочити — див. наскакувати II.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. наскочити — НАСКО́ЧИТИ див. наска́кувати².  Словник української мови у 20 томах
  5. наскочити — наскочити: ◊ наскочити на па́м'ять → пам'ять  Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. наскочити — лі́зти чо́ртові на ро́ги (в зу́би), фам. Наражатися на небезпеку; ризикувати потрапити у складну ситуацію. — Завжди сам лізеш чортові на роги! (О. Гончар); Льотчик провів друга на дорогу, сказав на прощання: — То гляди ж, Найдо, не лізь чортові в зуби.  Фразеологічний словник української мови
  7. наскочити — НАКИ́НУТИСЯ на кого (зробити стрімкий і навальний напад на кого-небудь, щоб подужати його, завдати тілесних ушкоджень і т. ін.), КИ́НУТИСЯ, НАПА́СТИСЯ розм.; НАЛЕТІ́ТИ розм. (навально й несподівано); НАСКО́ЧИТИ (раптово, несподівано). — Недок.  Словник синонімів української мови
  8. наскочити — Наскочити см. наскакувати.  Словник української мови Грінченка