наслідці

НА́СЛІДЦІ, присл., діал. Слідом; вслід.

Селаброс.. рушив наслідці за нею (Н.-Лев., V, 1966, 140);

Слава його козацькая, виявилось, ішла за ним наслідці і нічого доброго йому не обіцяла (Кундзич, Пов. і пов., 1938, 246).

Значення в інших словниках

1. наслідці — присл., діал. Слідом; вслід.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. наслідці — НА́СЛІДЦІ, присл., діал. Слідом; вслід. Селаброс .. рушив наслідці за нею (І. Нечуй-Левицький); Слава його козацькая, виявилось, ішла за ним наслідці і нічого доброго йому не обіцяла (О. Кундзич); Я .. пішов до будинку. Щур рухався наслідці (Ю. Винничук).  Словник української мови у 20 томах