наслідці
НА́СЛІДЦІ, присл., діал.
Слідом; вслід.
Селаброс .. рушив наслідці за нею (І. Нечуй-Левицький);
Слава його козацькая, виявилось, ішла за ним наслідці і нічого доброго йому не обіцяла (О. Кундзич);
Я .. пішов до будинку. Щур рухався наслідці (Ю. Винничук).
Словник української мови (СУМ-20)