насолода
НАСОЛО́ДА, и, ж. Вищий ступінь задоволення.
Орест з насолодою і увагою письменника прислухався до спогадів, оповідань Титана й Огея (Досв., Вибр., 1959, 333);
Перші хвилини я не думаю ні про віщо. Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Янов., II, 1958, 21);
Він був справді талановитим хіміком, і робота давала йому насолоду (Собко, Справа.., 1959, 97).
Словник української мови (СУМ-11)