насолода
НАСОЛО́ДА, и, ж.
Вищий ступінь задоволення.
Орест з насолодою і увагою письменника прислухався до спогадів, оповідань Титана й Огея (Олесь Досвітній);
Перші хвилини я не думаю ні про віщо. Я відчуваю насолоду, милуючись чудесною жінкою (Ю. Яновський);
Вирізати з паперу силюетний профіль жіночого обличчя – це відчувати насолоду (В. Домонтович);
Він був справді талановитим хіміком, і робота давала йому насолоду (В. Собко);
Лиш паразити не знають насолоди вiд результатiв працi (Р. Андріяшик).
Словник української мови (СУМ-20)