настороженість

НАСТОРО́ЖЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. насторо́жений.

Віктор настороживсь. Але, щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти (Головко, І, 1957, 459);

В очах Сажнєва промайнула зацікавленість і настороженість (Ткач, Крута хвиля, 1954, 266).

Значення в інших словниках

1. настороженість — насторо́женість іменник жіночого роду  Орфографічний словник української мови
2. настороженість — [насторожеин'іс'т'] -нос'т'і, ор. -н'іс'т'у  Орфоепічний словник української мови
3. настороженість — -ності, ж. Стан за знач. насторожений.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. настороженість — НАСТОРО́ЖЕНІСТЬ, ності, ж. Стан за знач. насторо́жений. Віктор настороживсь. Але, щоб приховати від Людмили свою настороженість, продовжує мовби ще з більшим апетитом їсти (А. Головко); В очах Сажнєва промайнула зацікавленість і настороженість (Д. Ткач).  Словник української мови у 20 томах
5. настороженість — НАПРУ́ЖЕННЯ (стан внутрішньої зосередженості, мобілізованості перед можливою несподіванкою, небезпекою і т. ін.), НАПРУ́ГА, НАПРУ́ЖЕНІСТЬ, НАСТОРО́ЖЕНІСТЬ, НАСТОРО́ГА, СТОРО́ЖКІСТЬ, НАШОРО́ШЕНІСТЬ розм. (стан настороженої уваги, занепокоєння, тривоги).  Словник синонімів української мови