насторожено
НАСТОРО́ЖЕНО. Присл. до насторо́жений.
З самого початку знайомства вони ставились одне до одного насторожено (Баш, Надія, 1960, 163);
Ще раз ударив грім, і ще раз насторожено запряли вухами пітні коні (Стельмах, II, 1962, 267);
По снігу бредуть бійці. Мовчки, насторожено, тихо, безшумно (Тют., Вир, 1964, 198).
Словник української мови (СУМ-11)