настягати

НАСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

1. Зібрати, знести яку-небудь кількість чогось в одно місце.

Він настягав у кузню й скидав у куток цілу гору заліза (Коз., Вибр., 1947, 20);

До пізньої ночі кипіла на греблі робота. Боронами та ралами, що настягали з дворів, завалювали греблю з краю в край (Головко, II, 1957, 347);

// Зібравши, залучити яку-небудь кількість людей до чогось.

— Оце одну [рибальську громаду] якось настягав я (Мирний, І, 1954, 351);

Кисіль прикинув в умі, звідки він може настягати таку кількість збройних людей, і схопився за голову (Панч, Гомон. Україна, 1954, 266).

2. Заощаджуючи, з труднощами нагромадити (гроші).

Настягала [Мотря] рублів на кілька грошей та к різдву справила Чіпці парубоцьку одежу (Мирний, І, 1949, 164).

Значення в інших словниках

1. настягати — настяга́ти дієслово доконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. настягати — -аю, -аєш, док., розм. 1》 Зібрати, знести яку-небудь кількість чогось в одне місце. || Зібравши, залучити яку-небудь кількість людей до чогось. 2》 Заощаджуючи, з труднощами нагромадити (гроші).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. настягати — НАСТЯГА́ТИ, а́ю, а́єш, док., що, чого, розм. 1. Зібрати, знести яку-небудь кількість чогось в одне місце. Зайшов [Максим] з підвітряного, затишного боку й почав помалу оберемками стягати очеретяний лист із стіни.., настягав сухого, нагорнув велику купу.  Словник української мови у 20 томах
4. настягати — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ...  Словник синонімів української мови