настікати
НАСТІКА́ТИ, а́є, док. Стікаючи або просочуючись, скупчитися десь у якій-небудь кількості.
Ми у глинищах старих Підвели загату. Настікало по весні Там води багато (Воронько, Коли вирост. крила, 1960, 36);
*Образно. Навколо все було як у казці: в долинах озерами під сонцем не туман стояв, а рожеве сяйво — наче воно з сонця настікало в низи (Кундзич, Пов. і опов., 1951, 54).
Словник української мови (СУМ-11)