насуплювати

НАСУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. насу́плять; док., перех., розм.

1. Виражаючи незадоволення, гнів і т. ін., зсуваючи брови, морщити лоба.

Грицько насуплює брови, сміливо прочиняє двері й увіходить у залу (Вас., І, 1959, 159);

Він насуплює брови, люто блимає маленькими сірими очима (Козл., Сонце.., 1957, 13);

Званов насупив своє широке обличчя з гострими вилицями (Донч., II, 1956, 89).

2. рідко. Те саме, що насува́ти 1.

Млявий сумнів пробіг по юрбі. Кому кашкет на очі насупив, в кого вихватив і кинув гвинтівку додолу (Головко, І, 1957, 75).

Значення в інших словниках

1. насуплювати — насу́плювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. насуплювати — -юю, -юєш, недок., насупити, -плю, -пиш; мн. насуплять; док., перех., розм. 1》 Виражаючи невдоволення, гнів і т. ін., зсуваючи брови, морщити лоба. 2》 рідко. Те саме, що насувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насуплювати — НАСУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. насу́плять; док., що, розм. 1. Виражаючи незадоволення, зажуреність, гнів і т. ін., хмурити, морщити брови, обличчя, лоба. – Мені зовсім не хочеться спати! – Вередливо каже вона.  Словник української мови у 20 томах
4. насуплювати — Насуплювати, -плюю, -єш сов. в. насупити, -плю, -пиш, гл. Нахмуривать, нахмурить. Насупити брови. І Данило инший став, як одружився: вже не насуплені чорні брови і на устах ласкавий усміх. МВ. І. Насупило, — аж світу Божого не видно.  Словник української мови Грінченка