насуплювати

НАСУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. насу́плять; док., що, розм.

1. Виражаючи незадоволення, зажуреність, гнів і т. ін., хмурити, морщити брови, обличчя, лоба.

– Мені зовсім не хочеться спати! – Вередливо каже вона. – Не хочеться – і все, – насуплює бровенята (М. Слабошпицький);

Він насуплює брови, люто блимає маленькими сірими очима (П. Козланюк);

Званов насупив своє широке обличчя з гострими вилицями (О. Донченко).

2. рідко. Те саме, що насува́ти 1.

Млявий сумнів пробіг по юрбі. Кому кашкет на очі насупив, в кого вихватив і кинув гвинтівку додолу (А. Головко).

3. безос., перен. Ставати темним, хмурим (про явища природи).

Насупило. Дніпро поворонів. Накрила греків піна бурунів (Л. Костенко).

Значення в інших словниках

1. насуплювати — насу́плювати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. насуплювати — -юю, -юєш, недок., насупити, -плю, -пиш; мн. насуплять; док., перех., розм. 1》 Виражаючи невдоволення, гнів і т. ін., зсуваючи брови, морщити лоба. 2》 рідко. Те саме, що насувати 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. насуплювати — НАСУ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАСУ́ПИТИ, плю, пиш; мн. насу́плять; док., перех., розм. 1. Виражаючи незадоволення, гнів і т. ін., зсуваючи брови, морщити лоба. Грицько насуплює брови, сміливо прочиняє двері й увіходить у залу (Вас.  Словник української мови в 11 томах
4. насуплювати — Насуплювати, -плюю, -єш сов. в. насупити, -плю, -пиш, гл. Нахмуривать, нахмурить. Насупити брови. І Данило инший став, як одружився: вже не насуплені чорні брови і на устах ласкавий усміх. МВ. І. Насупило, — аж світу Божого не видно.  Словник української мови Грінченка