насінина
НАСІНИ́НА, и, ж., бот. Окреме зерно плоду якої-небудь рослини.
У вівса всі насінини міцно з’єднані з гілочками волоті (Бур’яни.., 1957, 27);
У плоді яблуні може бути десять і більше насінин (Бот. ж., X, З, 1953, 17);
В одному конверті Іван Володимирович знайшов кілька насінин (Довж., І, 1958, 418).
2. Зерно гарбуза, соняшника і т. ін., вживане як ласощі.
Раз по раз насінину за насіниною вона одно кидала у рот і, як миша, трощила своїми дрібними зубами (Мирний, III, 1954, 235);
Зернятко з насінини вигризається, а лушпиння — плюх, плюх… (Руд., Остання шабля, 1959, 536).
Словник української мови (СУМ-11)