насінина
НАСІНИ́НА, и, ж., бот.
1. Окреме зерно плоду якої-небудь рослини.
Насінина складається із шкірки [оболонки], зародка й містить запас поживних речовин.У зародку розрізняють зародкові корінець, стебельце, брунечку з листочками (з навч. літ.);
Англійці шукали не квіток [папороті], як у нас, а насінину цієї рослини, вірячи, що знайдене насіння папороті може зробити людину невидимою (О. Воропай);
В одному конверті Іван Володимирович знайшов кілька насінин (О. Довженко).
2. Зерно гарбуза, соняшника і т. ін., яке вживають як ласощі.
Раз по раз насінину за насіниною вона одно кидала у рот і, як миша, трощила своїми дрібними зубами (Панас Мирний);
Зернятко з насінини вигризається, а лушпиння – плюх, плюх... (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)