натовкмачений
НАТОВКМА́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до натовкма́чити.
Шульга і Богомолець присіли на краю лавки, на другому кінці котрої розмістилося двоє молодиків, тримаючи перед собою на колінах натовкмачені книжками і зошитами шкіряні польові сумки (Рибак, Час… 1960, 108).
Словник української мови (СУМ-11)