натоптуваний

НАТО́ПТУВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до нато́птувати.

2. у знач. прикм., розм. Те саме, що нато́птаний 2.

У дверях стояв низенький, натоптуваний чоловік, з лисиною на голові, з круглим, гладко виголеним лицем (Мирний, І,1954,322);

Мати встигла вже добре засмагнути, була кругленька, натоптувана (Донч.,VІ, 1957, 341).

Значення в інших словниках

1. натоптуваний — нато́птуваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. натоптуваний — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до натоптувати. 2》 у знач. прикм., розм. Те саме, що натоптаний 2).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. натоптуваний — НАТО́ПТУВАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до нато́птувати. * Образно. Йому б [Лошакову] не маршалом бути, а губернатором або й самим міністром. Голова, розумом натоптувана голова! (Панас Мирний). 2. у знач. прикм., розм. Досить натоптаний (у 2 знач.).  Словник української мови у 20 томах
4. натоптуваний — ТОВСТИ́Й (про людину — який має гладке, огрядне тіло), ГЛАДКИ́Й, ГРУ́БИЙ, ОГРЯ́ДНИЙ, ОПА́СИСТИЙ, ОДУ́ТЛИЙ, ПОВНОТІ́ЛИЙ, ПО́ВНИЙ, ДОРІ́ДНИЙ, ПУХКИ́Й, ПУ́ХЛИЙ розм., ТІЛИ́СТИЙ, ТІЛЕ́СНИЙ розм., ДЕБЕ́ЛИЙ розм., НАТО́ПТАНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
5. натоптуваний — Нато́птуваний, -а, -е 1) Плотно набитый. 2) Плотный, крѣпкій; о человѣкѣ: толстый, плотный. Малий дуб, та натоптуваний. Ном. № 6342. Товста натоптувана жінка. Мир. ХРВ. 65.  Словник української мови Грінченка