натоптувати
НАТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., перех.
1. Багато ходячи, залишати сліди бруду на чому-небудь.
2. розм. Щільно втискуючи, вкладаючи всередину, наповнювати чим-небудь.
Дядько.. почав поважно длубатись у кисетині, добуваючи звідти тютюн та натоптуючи його в люльку (Гр., І, 1963, 467);
Дід натоптував у ящик сіна, щоб краще було лежати пораненому (Тют., Вир, 1964, 324);
Мужики натоптали тютюном люльки і запалили (Чорн., Потік.., 1956, 242).
Словник української мови (СУМ-11)