натоптувати
НАТО́ПТУВАТИ, ую, уєш, недок., НАТОПТА́ТИ, топчу́, то́пчеш, док., що, чого і без прям. дод.
1. Багато ходячи, залишати сліди бруду на чому-небудь.
2. розм. Щільно втискуючи, вкладаючи всередину, наповнювати чим-небудь.
Дядько .. почав поважно длубатись у кисетині, добуваючи звідти тютюн та натоптуючи його в люльку (Б. Грінченко);
Дід натоптував у ящик сіна, щоб краще було лежати пораненому (Григорій Тютюнник);
Павлушко збирав їх колоски у старенький лантушок, натоптував ногою, щоб заодно вони й обмолочувалися – дома буде менше роботи (Григір Тютюнник);
Мужики натоптали тютюном люльки і запалили (С. Чорнобривець).
Словник української мови (СУМ-20)