натягнутий
НАТЯ́ГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до натягну́ти 1 — 4.
Бренькнула десь туго натягнута струна (Вас., І, 1959, 220);
Вона випадково зазирнула за шафу і побачила там великий підрамник з натягнутим на ньому полотном (Коз., Сальвія, 1959, 187);
З-під його темного кашкета, глибоко натягнутого на лоб, поблискували чорні .. розумні очі (Досв., Вибр., 1959, 85);
// натя́гнуто, безос. присудк. сл.
Ходив [підводчик], похмуро притупував чобітьми, поверх яких було натягнуто нові, з валу виплетені домашнього виробу личаки (Гончар, II, 1959, 135).
2. у знач. прикм., перен. Позбавлений дружньої близькості, натуральності; недружелюбний.
Вже давно, майже рік тому, відбулася дуже натягнута розмова (Собко, Звич. життя, 1957, 206).
3. у знач. прикм., перен. Те саме, що напру́жений 4.
— Хто там? — тремтить її натягнутий голос (Стельмах, II, 1962, 399).
Словник української мови (СУМ-11)