натягнутий
НАТЯ́ГНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. до натягну́ти 1–4.
Бренькнула десь туго натягнута струна (С. Васильченко);
Вона випадково зазирнула за шафу і побачила там великий підрамник з натягнутим на ньому полотном (В. Козаченко);
З-під його темного кашкета, глибоко натягнутого на лоб, поблискували чорні .. розумні очі (Олесь Досвітній);
// натя́гнуто, безос. пред.
Ходив [підводчик], похмуро притупував чобітьми, поверх яких було натягнуто нові, з валу виплетені домашнього виробу личаки (О. Гончар).
2. у знач. прикм., перен. Позбавлений дружньої близькості, природності; недружелюбний.
Вже давно, майже рік тому, відбулася дуже натягнута розмова (В. Собко).
3. у знач. прикм., перен. Те саме, що напру́жений 4.
– Хто там? – тремтить її натягнутий голос (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)