наущати

НАУЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАУСТИ́ТИ, ущу́, усти́ш, док., перех., заст.

1. Наставляти, навчати.

Бувай же, — каже, — здоров, панотче і пане полковнику! Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козаковання [козакування] (П. Куліш, Вибр., 1969, 55).

2. Підмовляти, підбурювати проти кого-, чого-небудь.

Вельможі царство збунтовали [збунтували], Против царя всіх наущали (Котл., І, 1952, 186);

Сидимо та читаємо, інші сміються, другі мовчать та слухають, — мене нечистий і наустив. — Господи! Якби я, — кажу, — вмів такі вірші складати, я б і в протопопи не пішов… (Морд., І, 1958, 59).

Значення в інших словниках

1. наущати — науща́ти дієслово недоконаного виду рідко  Орфографічний словник української мови
2. наущати — див. радити  Словник синонімів Вусика
3. наущати — -аю, -аєш, недок., наустити, -ущу, -устиш, док., перех., заст. 1》 Наставляти, навчати. 2》 Підмовляти, підбурювати проти кого-, чого-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. наущати — Намовляти, намовити, понамовляти, підмовляти, підмовити, попідмовляти  Словник чужослів Павло Штепа
5. наущати — НАУЩА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НАУСТИ́ТИ, ущу́, усти́ш, док., кого, заст. 1. Наставляти, навчати. Бувай же, – каже, – здоров, панотче і пане полковнику! Чули й ми, як господь наустив тебе взятись ізнов за козаковання [козакування] (П.  Словник української мови у 20 томах
6. наущати — II. НАСТАВЛЯ́ТИ кого (давати конкретні поради, настанови, як слід робити, поводитися в тих чи інших випадках), НАСТАНОВЛЯ́ТИ рідше, НАПУ́ЧУВАТИ (НАПУЧА́ТИ), НАВЧА́ТИ (НАУЧА́ТИ рідко), НАКА́ЗУВАТИ кому (перев. із спол. щоб), НАУЩА́ТИ заст.  Словник синонімів української мови
7. наущати — Науща́ти, -ща́ю, -ща́єш; наусти́ти, -ущу́, -сти́ш  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. наущати — Науща́ти, -ща́ю, -єш сов. в. наусти́ти, -ущу, -стиш, гл. 1) Научать, наставлять. Не було в її ні батька, ні матері, — нікому було оборонити або наусти́ти. О. 1861. IX. 76. 2) Подучать, подучить, подговаривать, подговорить; подстрекать. Діявол наустив його, і поміг йому. О. 1862. II. 72.  Словник української мови Грінченка