нафабрений

НАФА́БРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нафа́брити;

// У знач. прикм.

Вихизовувалась [Тоня] безтурботно перед сержантами, а вони перед нею козирились нафабрені, як до параду (Гончар, Тронка, 1963, 45).

Значення в інших словниках

1. нафабрений — нафа́брений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нафабрений — див. прикрашений  Словник синонімів Вусика
3. нафабрений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до нафабрити. || у знач. прикм.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нафабрений — НАФА́БРЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нафа́брити; // у знач. прикм. Вихизовувалась [Тоня] безтурботно перед сержантами, а вони перед нею козирились нафабрені, як до параду (О. Гончар).  Словник української мови у 20 томах