нафарбований
НАФАРБО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нафарбува́ти.
З пухнатого сріблясто-чорного коміра визирало біляве, з виразними смарагдовими очима і акуратно нафарбованими устами, обличчя, що сяяло свіжістю і безтурботною веселістю (Добр., Тече річка.., 1961, 4);
// У знач. прикм.
Дівчина увесь час навіщось мружила свої оченята з довгими нафарбованими віями (Ткач, Арена, 1960, 41).
Словник української мови (СУМ-11)