нахмурений

НАХМУ́РЕНИЙ, а, е.

1. Який нахмурився, має понурий, незадоволений вигляд.

Мишко стояв, схилившись на одвірок, нахмурений (Вас., II, 1959, 133);

Нахмурений, грізний Кравцов з хвацьким виглядом вояки стояв у розвалькуватій позі (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 94);

// Який виражає стан суворості, незадоволення, задумливості.

З-під широких нахмурених брів хижо вовчим поглядом визирали його сірі, як полуда, очі (Стор., І, 1957, 371);

Цигуля.. повів очима по німих нахмурених обличчях селян (Головко, II, 1957, 307).

2. перен. Похмурий, темний (про предмети і явища природи).

Скувала озеро зима, ..вбілила простори снігами, темніє лиш над берегами лісів нахмурених кайма (Гонч., Вибр., 1959, 275).

Значення в інших словниках

1. нахмурений — нахму́рений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нахмурений — див. сердитий; сумний  Словник синонімів Вусика
3. нахмурений — -а, -е. 1》 Який нахмурився, має понурий, невдоволений вигляд. || Який виражає стан суворості, невдоволення, задумливості. 2》 перен. Похмурий, темний (про предмети і явища природи).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нахмурений — НАХМУ́РЕНИЙ, а, е. 1. Який нахмурився, має понурий, незадоволений вигляд. Мишко стояв, схилившись на одвірок, нахмурений (С. Васильченко); Всі були страшенно занепокоєні, зіритовані, нахмурені (І.  Словник української мови у 20 томах
5. нахмурений — ПОХМУ́РИЙ (про погоду, пору року, частину доби, небо — з хмарами, дощем, мрякою; про предмети — оповитий темрявою, імлою), ХМУ́РИЙ, ХМА́РНИЙ, ХМУРНИЙ, СПОХМУРНІ́ЛИЙ, ПОХМУРНІ́ЛИЙ, НАХМУ́РЕНИЙ, НАСУ́ПЛЕНИЙ, ПОНУ́РИЙ, ПОХМУ́РНИЙ заст.; ПРИ́ХМАРНИЙ розм.  Словник синонімів української мови