нахований

НАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до нахова́ти;

// нахо́вано, безос. присудк. сл.

[Настя: ] Набере добра Данило від Платона, що з діда-прадіда в льохах, та у коморах, та у степах наховано і надбано! (К.-Карий, II, 1960, 59).

Значення в інших словниках

1. нахований — нахо́ваний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. нахований — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до наховати. || наховано, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. нахований — НАХО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нахова́ти; // нахо́вано, безос. пред. [Настя:] Набере добра Данило від Платона, що з діда-прадіда в льохах, та у коморах, та у степах наховано і надбано! (І. Карпенко-Карий).  Словник української мови у 20 томах