находити
НАХО́ДИТИ¹, джу, диш, недок., НАЙТИ́, найду́, на́йдеш, док., перех.
1. Відшукувати, виявляти, помічати кого-, що-небудь.
Приїхали; ножі беруть, І генерала розчиняють, І яд находять в животі (Шевч., II, 1953, 225);
Дивлюся в зіниці прозорі і в них не находжу я дна (Сос., II, 1958, 32);
Василько вмів з одного погляду находити завіяну снігами стежину на гору (Турч., Зорі.., 1950, 182);
[Острожин: ] Ах, Оресте Михайловичу! Здумайте собі тільки — насилу вас найшов! (Л. Укр., II, 1951, 82);
Підполковник нетерпляче вирвав більшовицьку газету, розгорнув її, найшов потрібне місце і вголос почав читати (Стельмах, II, 1962, 53).
2. Підшукувати, підбирати кого-, що-небудь.
Її не спустошена ні роками ні злиднями уява находить і тонкі барви, і світанкову щедрість на розлогих нивах (Стельмах, І, 1962, 226);
Тамара, мовби наперекір Мамайчуковим пророкуванням, якось швидко й несподівано найшла собі пару (Гончар, Тронка, 1963, 120).
◊ Нахо́дити (найти́) спі́льну мо́ву з ким — те саме, що Знахо́дити (знайти́) спі́льну мо́ву ( див. знахо́дити); Не нахо́дити (не найти́) [собі́] мі́сця — те саме, що Не знахо́дити (не знайти́) [собі́] мі́сця ( див. знахо́дити).
Хома цілий день ходив, мов зварений, не находив собі місця… (Коцюб., І, 1955, 89).
НАХО́ДИТИ², дить, недок., НАЙТИ́, на́йде́, док.
1. на кого. Оволодівати ким-небудь, охоплювати когось (про настрій, почуття, стан і т. ін.).
Траплялося, нараз находив на нього інший настрій, і він мало не на коліна падав перед сином (Хотк., І, 1966, 159);
Раптом почала находити на них якась неміч (Кобр., Вибр., 1954, 171);
Часом находила на неї меланхолійна злість (Ле, Міжгір’я, 1953, 33);
На неї найшла .. дівоцька жартівливість (Мирний, III, 1954, 40);
// безос.
Іноді Д[убровинський].. бував в добрім настрою, на нього, як кажуть, находило!.. (Збірник про Кроп., 1955, 11);
— На нього час від часу находить. Мов кінь норовистий, брикається (Руд., Остання шабля, 1959, 257).
2. Сходитися, збиратися в одному місці у великій кількості.
Як задзвонили у всі дзвони.., стали миряни находить (Стор., І, 1957, 109);
Прийдуть [Горпина з Яковом] з церкви, пообідають, потім спочинуть трохи, у гості йдуть або до їх гості, находять (Мирний, І, 1954, 228);
Зразу не міг найнятися [Прокіп], бо народу найшло більше, ніж треба (Коцюб., II, 1955, 29).
3. Насуватися, наближатися; наступати, наставати (про явища природи, частини доби).
От хмари усе находять, усе находять… (Кв.-Осн., II, 1956, 124);
— Ану, дівчата, ану, швиденько. Гей, припильнуйте, бо дощ находить (Вас., III, 1960, 137);
Находив ранок (Воронько, Народж. легенди, 1954, 18);
*У порівн. По селу, неначе хмара найшла, — зашуміло (Вовчок, І, 1955, 87).
НАХОДИ́ТИ, ходжу́, хо́диш, док., перех., розм.
1. Ходячи, пройти яку-небудь віддаль.
2. Багато ходячи, пошкодити собі що-небудь.
Словник української мови (СУМ-11)