начальниця

НАЧА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до нача́льник.

[Прокопенко:] Я приїхав аж у вашу Грабарівку. І оце розшукую вашу начальницю (Мороз, П’єси, 1959, 151);

Комдив сидів у кабінеті начальниці жіночої гімназії (Смолич, Театр.., 1940, 108).

Значення в інших словниках

1. начальниця — нача́льниця іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. начальниця — -і. Жін. до начальник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начальниця — НАЧА́ЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до нача́льник. [Прокопенко:] Я приїхав аж у вашу Грабарівку. І оце розшукую вашу начальницю (З. Мороз); Комдив сидів у кабінеті начальниці жіночої гімназії (Ю. Смолич).  Словник української мови у 20 томах
4. начальниця — Начальниця, -ці ж. Начальница. Левиц. Пов. 122.  Словник української мови Грінченка