начинити

НАЧИНИ́ТИ¹ див. начиня́ти.

НАЧИНИ́ТИ², чиню́, чи́ниш, док., перех., заст.

1. Наробити, натворити чого-небудь (перев. недоброго).

Наварив пива — начинив дива (Номис, 1864, № 7572);

Дитина одвернулася і начинила репету (Мирний, IV, 1955, 49).

2. Зробити ким-, чим-небудь.

Як же.. громада зібралася на пораду, кого начинити сотником, то всі ув один голос і гукнули: — А кому ж буть? Уласовичу, Забрьощенку (Кв.-Осн., II, 1956, 153).

Значення в інших словниках

1. начинити — начини́ти 1 дієслово доконаного виду наповнити начини́ти 2 дієслово доконаного виду наробити; зробити рідко  Орфографічний словник української мови
2. начинити — I див. начиняти. II -чиню, -чиниш, док., перех., заст. 1》 Наробити, накоїти чого-небудь (перев. недоброго). 2》 Зробити ким-, чим-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. начинити — НАЧИНИ́ТИ¹ див. начиня́ти. НАЧИНИ́ТИ², чиню́, чи́ниш, док., заст. 1. чого. Наробити, натворити чого-небудь (перев. недоброго). Наварив пива – начинив дива (Номис); Дитина одвернулася і начинила репету (Панас Мирний). 2. кого.  Словник української мови у 20 томах
4. начинити — НАБИ́ТИ (наповнити що-небудь чимось, щільно вкладаючи, втискаючи всередину), НАТОВКТИ́ розм., НАТОПТА́ТИ розм., ЗАБИ́ТИ розм., ЗАГАТИ́ТИ розм., НАТОВКМА́ЧИТИ розм.; НАБГА́ТИ, НАПХА́ТИ розм., НАБЕ́ХКАТИ розм., НАТИ́СКАТИ розм.  Словник синонімів української мови
5. начинити — Начини́ти, -чиню́, -чи́ниш, -чи́нять  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. начинити — I. Начинити см. начиняти. --------------- II. Начини́ти, -ню́, -ниш гл. 1) Надѣлать, сдѣлать. Наварив пива, начинив дива. Ном. № 7572. 2) О лисицѣ: родить дѣтенышей. Лисичка начинить дітей. Шух. І. 212.  Словник української мови Грінченка