наштовхуватися
НАШТО́ВХУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., НАШТОВХНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.
1. Рухаючись, натикатися, наскакувати на якусь перешкоду.
Бігти навпростець чимдалі було важче: дерева густішали, і в пітьмі Сахно раз у раз наштовхувалася на стовбури (Смолич, І, 1958, 94);
Знадвору Антонові було зовсім темно, він наштовхнувся на ткацький верстат (Чорн., Визвол. земля, 1950, 13);
// Несподівано натрапляти на кого-, що-небудь, зустрічатися з кимсь, чимсь.
Промені прожекторів сягали далеко в море, але й там вони наштовхувались на десантні судна, які йшли до Керченського півострова (Ткач, Крута хвиля, 1954, 161);
— Разів п’ять на нас наштовхувались [фашисти], але кожного разу нам удавалось відстрілятись і відступити (Збан., Крил. гонець, 1953, 22).
2. перен. Натрапляти на перешкоди в чому-небудь.
Кілька разів Іван Юхимович їздив до МТС, щоб одержати бульдозер, але кожного разу наштовхувався на відмову (Руд., Остання шабля, 1959, 292);
Араби захопили також Азербайджан і Середню Азію. Але й тут вони наштовхнулись на уперте небажання народу підкоритись чужоземному пануванню (Іст. середніх віків, 1955, 47).
Словник української мови (СУМ-11)