нащулювати

НАЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., перех.:

◊ Нащу́лювати (нащу́лити) ву́ха: а) прислухаючись, піднімати, напружувати вуха (про тварину).

Нащуливши вуха, ловлять коні степову тривогу (Рибак, Помилка.., 1956, 13);

б) напружено, уважно прислухатися (про людину).

Гайдамацький старшина окремої чоти допитливо нащулив вуха (Кач., II, 1958, 368).

Значення в інших словниках

1. нащулювати — нащу́лювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. нащулювати — див. НАСТОРОЖУВАТИ.  Словник синонімів Караванського
3. нащулювати — див. настовбурчувати  Словник синонімів Вусика
4. нащулювати — -юю, -юєш, недок., нащулити, -лю, -лиш, док., перех.: Нащулювати (нащулити) вуха — а) прислухаючись, піднімати, напружувати вуха (про тварину); б) напружено, уважно прислухатися (про людину).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нащулювати — НАЩУ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАЩУ́ЛИТИ, лю, лиш, док., що: ◇ Наставля́ти (нащу́лювати, нащу́рювати, діал. надставля́ти і т. ін.) / наста́вити (нащу́лити, нащу́рити, діал. надста́вити і т. ін.) ву́ха (ву́хо) див. наставля́ти¹.  Словник української мови у 20 томах
6. нащулювати — наставля́ти (нащу́лювати, нащу́рювати) / наста́вити (нащу́лити, нащу́рити) ву́ха (ву́хо). 1. Напружено, уважно прислухатися до чогось.  Фразеологічний словник української мови
7. нащулювати — НАСТОРО́ЖУВАТИ що, у сполуч. із сл. вуха (вухо) (про тварин — прислухаючись, піднімати вуха; про людей, розм. — напружено прислухатися), НАСТАВЛЯ́ТИ, НАШОРО́ШУВАТИ, НАЩУ́ЛЮВАТИ, НАЩУ́РЮВАТИ, НАСТРУ́НЧУВАТИ розм. — Док.  Словник синонімів української мови