наїжений
НАЇ́ЖЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мии. ч. до наї́жити.
*Образно. Дно [ставка] наїжене було великими й малими обломами скал (Фр., VI, 1951, 24);
Пароплав спинився проти красивого міста, серед ріки, тісно заставленої суднами, наїженої сотнями гострих щогл (Горький, Дитинство, 1947, 13).
2. у знач. прикм. Те саме, що наїжа́чений 2 — 4.
З-під пахи [кожушини] стриміли йому три космики чорної вовни, як грубі наїжені вуси (Март., Тв., 1954, 119);
Мусій мовчки вийняв з кишені банкнот з наїженими.. бровами пана Пілсудського (Козл., Ю. Крук, 1957. 372);
— Ти чому така наїжена, Нінко, що сталося? (Донч., V, 1957, 426);
Люди, що кілька хвилин тому веселились тут гучно та буйно, стояли німою стіною, насуплені та наїжені (Ільч., Козацьк. роду.., 1958. 193).
Словник української мови (СУМ-11)