небагацько

НЕБАГА́ЦЬКО, присл., розм. Те саме, що небага́то.

Небагацько живу в світі, А вже знаю горе (Граб., І, 1959, 610);

— Іди до їх, молодичко. Роботи буде небагацько (Вовчок, І, 1955, 9);

Коли небагацько закладок, утне [Павло] на усю церкву голосно (Кв.-Осн., II, 1956, 158).

Значення в інших словниках

1. небагацько — небага́цько прислівник незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. небагацько — див. мало  Словник синонімів Вусика
3. небагацько — присл., розм. Те саме, що небагато.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. небагацько — НЕБАГА́ЦЬКО, присл., розм. Те саме, що небага́то. Небагацько живу в світі, А вже знаю горе (П. Грабовський); – Іди до їх [них], молодичко. Роботи буде небагацько (Марко Вовчок); Коли небагацько закладок, утне [Павло] на усю церкву голосно (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
5. небагацько — МА́ЛО (у невеликій кількості; у невизначеній мірі тощо), НЕБАГА́ТО, НЕБАГА́ЦЬКО розм., НЕ ГУРТ розм., НЕ ГУК діал. — Ех, дурна ти, дівко, мало каші їла (В. Винниченко); Дім стояв під вітром та під іскрами й згорів дочиста.  Словник синонімів української мови