небрукований
НЕБРУКО́ВАНИЙ, а, е. Не викладений камінням.
— Ну й швидка! — з подивом і повагою признав Данило, коли за Мариною закурили небруковані печорські дороги (Смолич, Мир.., 1958, 45);
Степовим небрукованим провулком піднімались хмари пилюки (Гжицький, Вел. надії, 1963, 92).
Словник української мови (СУМ-11)