небрукований
НЕБРУКО́ВАНИЙ, а, е.
Не викладений камінням.
– Ну й швидка! – з подивом і повагою признав Данило, коли за Мариною закурили небруковані печорські дороги (Ю. Смолич);
Степовим небрукованим провулком піднімались хмари пилюки (В. Гжицький).
Словник української мови (СУМ-20)