невгасимо
НЕВГАСИ́МО. Присл. до невгаси́мий.
[Чоловік:] Єрусалиме мій, Єрусалиме! Ти, вічна рано рідної країни! Гориш ти в мене в серці невгасимо!.. (Л. Укр., II, 1951, 150);
[Коваленко:] Я жива людина, і кохання невгасимо палає в моєму серці (Собко, П’єси, 1958, 188).
Словник української мови (СУМ-11)