невгасимий

НЕВГАСИ́МИЙ, а, е.

1. Якого не можна погасити; який постійно горить.

Опустіли кошари. Тиша і пустка.. Лиш в стаї тріщить невгасимий вогонь (Коцюб., II, 1955, 324);

Столітні липи палали у невгасимому вогні (Рибак, Помилка.., 1940, 11);

*У порівн. Тільки те переконання [про можливість добра], котре, мов невгасимий огонь, горіло в їх крові, додало їм такої великої сили (Фр., XVI, 1955, 44).

2. перен. Який ніколи не послабиться, не зникне.

Дивна своєю силою, невгасима жива віра в зустріч з улюбленою дочкою не залишала його (Донч., III, 1956, 500);

Вона мовчки стояла на березі — висока й строга, їй здавалося, що вона — маяк невгасимої сили (Ю. Янов., II, 1958, 189).

Значення в інших словниках

1. невгасимий — невгаси́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невгасимий — див. вічний  Словник синонімів Вусика
3. невгасимий — -а, -е. 1》 Якого не можна погасити; який постійно горить. 2》 перен. Який ніколи не послабиться, не зникне. Невгасимий світоч.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невгасимий — НЕВГАСИ́МИЙ, а, е. 1. Якого не можна погасити; який постійно горить. Опустіли кошари. Тиша і пустка .. Лиш в стаї тріщить невгасимий вогонь (М. Коцюбинський); Столітні липи палали у невгасимому вогні (Н. Рибак); * У порівн.  Словник української мови у 20 томах
5. невгасимий — НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет.  Словник синонімів української мови