невгасимий
НЕВГАСИ́МИЙ, а, е.
1. Якого не можна погасити; який постійно горить.
Опустіли кошари. Тиша і пустка.. Лиш в стаї тріщить невгасимий вогонь (Коцюб., II, 1955, 324);
Столітні липи палали у невгасимому вогні (Рибак, Помилка.., 1940, 11);
*У порівн. Тільки те переконання [про можливість добра], котре, мов невгасимий огонь, горіло в їх крові, додало їм такої великої сили (Фр., XVI, 1955, 44).
2. перен. Який ніколи не послабиться, не зникне.
Дивна своєю силою, невгасима жива віра в зустріч з улюбленою дочкою не залишала його (Донч., III, 1956, 500);
Вона мовчки стояла на березі — висока й строга, їй здавалося, що вона — маяк невгасимої сили (Ю. Янов., II, 1958, 189).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- невгасимий — невгаси́мий прикметник Орфографічний словник української мови
- невгасимий — див. вічний Словник синонімів Вусика
- невгасимий — -а, -е. 1》 Якого не можна погасити; який постійно горить. 2》 перен. Який ніколи не послабиться, не зникне. Невгасимий світоч. Великий тлумачний словник сучасної мови
- невгасимий — НЕВГАСИ́МИЙ, а, е. 1. Якого не можна погасити; який постійно горить. Опустіли кошари. Тиша і пустка .. Лиш в стаї тріщить невгасимий вогонь (М. Коцюбинський); Столітні липи палали у невгасимому вогні (Н. Рибак); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
- невгасимий — НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет. Словник синонімів української мови