1. Словник української мови в 11 томах

невгасаючий

НЕВГА́САЮЧИЙ, а, е.

1. Який не гасне; невгасимий, незгасний.

2. перен. Який не зменшується, не зникає.

Крізь боїв невгасаючі гули поспішаю до тебе і я, любе місто моє (Уп., Вірші.., 1957, 23);

Народна невгасаюча любов, Що йшла дорогами і стежечками, Якої й царський кат не поборов, — По світу йде широкими шляхами! (Турч., Земле моя.., 1961, 3).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. невгасаючий — невгаса́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. невгасаючий — див. вічний Словник синонімів Вусика
  3. невгасаючий — -а, -е. 1》 Який не гасне; невгасимий, незгасний. 2》 перен. Який не зменшується, не зникає. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. невгасаючий — НЕВГАСА́ЮЧИЙ, а, е. 1. Який не гасне; невгасимий, незгасний. Ніколи ікона Матері Божої, під якою горіло невгасаюче світло, не дивилася на Мотрю такими великими, повними виразу очима, як нині (Б. Словник української мови у 20 томах
  5. невгасаючий — НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет. Словник синонімів української мови