невжиточний

НЕВЖИ́ТОЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що невжи́вчивий.

В суді його знали всі як зовсім невжиточного суддю (Фр., VII, 1951, 308);

Санька гарно вдає невжиточних, пихатих сусідок (Горд., Дівчина.., 1954, 28).

Значення в інших словниках

1. невжиточний — невжи́точний прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. невжиточний — НЕВЖИ́ТОЧНИЙ, а, е, розм. Те саме, що невжи́вчивий. В суді його знали всі як зовсім невжиточного суддю (І. Франко); Санька гарно вдає невжиточних, пихатих сусідок (К. Гордієнко).  Словник української мови у 20 томах
3. невжиточний — НЕЗЛА́ГІДНИЙ (який погано уживається з іншими людьми), НЕВЖИ́ВЧИВИЙ, НЕВЖИ́ТОЧНИЙ розм.; ВАЖКИ́Й, ТРУДНИ́Й (про людину та її вдачу — з яким важко порозумітися, знайти спільну мову). Рябов теж почував себе не зовсім добре..  Словник синонімів української мови