невисоко
НЕВИ́СОКО. Присл. до невисо́кий 1, 2, 6.
Жайворонок підлетів невисоко й повиснув, мов на ниточці (Ю. Янов., II, 1954, 142);
Продираючись поміж густим молодняком акації, Нєдєлін натрапив на невисоко вимощене гніздо (Логв., Давні рани, 1961, 138);
Коли сержант Коломієць привів цього присадкуватого, миршавого "варяга" на зміну пораненому кулеметникові, Козаков оцінив його невисоко: тарган (Гончар, III, 1959, 150).
Словник української мови (СУМ-11)