невластивий
НЕВЛАСТИ́ВИЙ, а, е, кому, чому. Не характерний для кого-,чого-небудь, не притаманний кому,-чому-небудь.
Денис заговорив до Черниша з якоюсь, невластивою йому раніше, інтимністю в голосі (Гончар, III, 1959, 131);
Сержант чомусь уже кілька годин зберігав невластиве йому мовчання (Жур., Вечір.., 1958, 275).
Словник української мови (СУМ-11)