неволити
НЕВО́ЛИТИ, лю, лиш, недок., перех. Примушувати робити що-небудь проти бажання, волі.
— Вдову ніхто не сміє ні в чім неволити ані кривдити (Фр., XVI, 1955, 83);
Він іноді було зважиться запитати своєї жінки: — Навіщо збуватись так швидко своєї дитини та неволити її заміж? (Л. Янов., І, 1959, 221).
Словник української мови (СУМ-11)