невтішно

НЕВТІ́ШНО, НЕУТІ́ШНО. Присл. до невті́шний, неуті́шний.

Од Дидони плив [Еней] поспішно, Та плакав гірко, неутішно (Котл., І, 1952, 87);

Килина й Явдоха невтішно плакали та дожидали батька додому (Мирний, І, 1954, 159);

— Як починати його [життя] заново? — невтішно думав Вершинін (Гур., Життя, 1954, 390).

Значення в інших словниках

1. невтішно — невті́шно прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. невтішно — неутішно. Присл. до невтішний, неутішний.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невтішно — НЕВТІ́ШНО, НЕУТІ́ШНО. Присл. до невті́шний, неуті́шний. Од Дидони плив [Еней] поспішно, Та плакав гірко, неутішно (І. Котляревський); Ой невтішно та нерадісно вертав Шепетинський із свого походу (І. Франко); – Як починати його [життя] заново? – невтішно думав Вершинін (О. Гуреїв).  Словник української мови у 20 томах