невтішно
НЕВТІ́ШНО, НЕУТІ́ШНО.
Присл. до невті́шний, неуті́шний.
Од Дидони плив [Еней] поспішно, Та плакав гірко, неутішно (І. Котляревський);
Ой невтішно та нерадісно вертав Шепетинський із свого походу (І. Франко);
– Як починати його [життя] заново? – невтішно думав Вершинін (О. Гуреїв).
Словник української мови (СУМ-20)