невідомий
НЕВІДО́МИЙ, а, е.
1. Який ще не став відомим; незнаний, небачений, незвіданий.
Де не взявся із-за лісу Невідомий птах, Довгохвостий, гостроносий, На восьми ногах (Гл., Вибр., 1951, 197);
Стрункі дерева, мов живі, Скорившись невідомій силі, В вікно багряні віти хилять (Фомін, Вибр., 1958, 156);
Павло, скрутивши цигарку, довго мовчав, пригадуючи ту невідому країну (Тют., Вир, 1964, 248);
За допомогою методу мічених атомів вчені довели, що в рослині розкладається вода, кисень якої виділяється в повітря, а водень вступає в невідомі ще сполуки, що приєднують до себе вуглекислоту (Хлібороб Укр., 10, 1965, 10);
// у знач. ім. невідо́ме, мого, с. Те, що не стало ще відомим, щось досі незнане, небачене, незвідане.
[Руфін:] В таких мандрівках тільки невідоме нам може стати за мету (Л. Укр., II, 1951, 353);
Невідоме — страшне саме через те, що воно невідоме (Шовк., Інженери, 1935, 224);
// мат. Шукана величина.
При складанні карт за даними геодезичного знімання місцевості доводиться розв’язувати систему алгебраїчних рівнянь з великим числом невідомих (Наука.., 7, 1956, 6).
2. Який не є широко відомим, загальновизнаним, який не користується популярністю.
Там стояли: молитовник, .. арифметика та кілька тоненьких букварів, я забула ймення їх авторів — все якісь невідомі (Л. Укр., III, 1952, 573).
3. Якого хтось не знає, з яким хтось незнайомий.
Таке співчутливе ставлення до неї невідомих їй досі людей особливо вразило Ольгу, разчулило її ще дужче (Шиян, Баланда, 1957, 59);
// у знач. ім. невідо́мий, мого, ч.; невідо́ма, мої, ж. Людина, якої хтось не знає, з якою хтось незнайомий.
Невідомий.. не вставав, а був здоровий, і вони вдвох ледве здужали поставити його (Гр., II, 1963, 302);
Коли б за плечима невідомої не чорніла ноша, Роман спокійно обернувся і пішов би іншою дорогою, але, певне, треба пособити людині (Стельмах, І, 1962, 128).
Словник української мови (СУМ-11)