невідрадний
НЕВІДРА́ДНИЙ, НЕОДРА́ДНИЙ, а, е. Який не звеселяє, не дає відради, втіхи, задоволення; похмурий, безутішний.
— Бачите, мамо, хоча б яке тяжке й невідрадне було ваше життя, все ж таки були ви, мамо, щасливою матір’ю (Коб., II, 1956, 309);
— Спогади, то приємні, хвилюючі, то важкі, невідрадні, огортали душу ( Збан., Сеспель, 1961, 99).
Словник української мови (СУМ-11)