невідривний

НЕВІДРИ́ВНИЙ, НЕОДРИ́ВНИЙ, а, е. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов’язаний з чимсь; нерозривний.

Життя й діяльність Карпенка-Карого невідривні від театру (Укр. літ., 9, 1957, 74);

Радість і щастя людини невідривні від щастя колективу, від процвітання Радянської держави (Літ. газ., 7. VIII 1959, 1);

// Який діє або здійснюється безперервно, не припиняючись (про погляд, увагу).

Медже мовчала і тільки дивилася на дитину невідривним, повним розпачу поглядом (Тулуб, Людолови, II, 1957, 411);

Ладигін продовжував мовчати, але його очі з невідривною увагою дивилися на Буданова (Ткач, Крута хвиля, 1956, 146).

Значення в інших словниках

1. невідривний — невідри́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невідривний — неодривний, -а, -е. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов'язаний з чимсь; нерозривний. || Який діє або здійснюється безперервно, не припиняючись (про погляд, увагу).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невідривний — НЕВІДРИ́ВНИЙ, НЕОДРИ́ВНИЙ, а, е. 1. Якого не можна відривати від чого-небудь; тісно пов'язаний з чимсь; нерозривний. Життя й діяльність Карпенка-Карого невідривні від театру (з наук. літ.); Франко ..  Словник української мови у 20 томах
4. невідривний — НЕВІДДІ́ЛЬНИЙ (якого не можна відокремити від кого-, чого-небудь), НЕВІД'Є́МНИЙ, НЕВІДНЯ́ТНИЙ, НЕВІДРИ́ВНИЙ (якого не можна відірвати від кого-, чого-небудь). — Він вірив, що історія уже невіддільна від нього (М.  Словник синонімів української мови